Від акцій до Токенів: зміни та виклики регулювання фінансових ринків

Історія відкритого фондового ринку США налічує понад століття. У ті часи будь-хто міг залучити кошти для проектів, продаючи акції публіці, що часто супроводжувалося неправдивими обіцянками. У 1920-х роках це явище досягло свого піку, спекуляції були поширені. Наступний крах фондового ринку та Велика депресія спонукали Конгрес прийняти ряд законів, спрямованих на регулювання відкритого фондового ринку, серед яких найважливішими є Закон про цінні папери 1933 року та Закон про фондові біржі 1934 року. Ці закони вимагають від публічних компаній розкривати деталі бізнесу, публікувати аудовані фінансові звіти та повідомляти про значні події, щоб забезпечити інвесторам належну інформацію.

Однак ці правила стосуються лише публічних компаній, для приватних підприємств, які не залучають кошти від громадськості, існують винятки. З часом ці винятки стають дедалі важливішими. Сьогодні багато компаній надають перевагу залученню коштів через приватні ринки, а не через публічне розміщення акцій. Приватні ринки вже мають десятки трильйонів доларів фінансування, що робить вихід на біржу не єдиним способом залучення великих коштів.

Ця тенденція викликала проблему: звичайні інвестори не можуть брати участь у інвестиціях у найбільш перспективні приватні компанії. Деякі вважають, що сучасний економічний зріст в основному забезпечується приватними підприємствами, а найцікавіші компанії є приватними, і цю ситуацію потрібно змінити.

Як вирішити цю проблему? Деякі рекомендації включають: спростити процес виходу на ринок, зменшити вимоги до розкриття інформації; посилити регулювання приватних компаній; реорганізувати економічну та структурну розподіл благ. Однак ці варіанти стикаються з власними викликами та компромісами.

Останніми роками індустрія криптовалют запропонувала новий підхід: шляхом випуску "Токенів" обійти традиційні регуляції цінних паперів. Цей метод, хоча й викликає суперечки, здається, набирає обертів. Деякі фінансові установи почали досліджувати можливість "токенізації" акцій приватних компаній та їх торгівлю на блокчейні.

Цей підхід може принести певні переваги, такі як самостійне зберігання, високий кредитний важіль та цілодобова торгівля. Але що ще важливіше, він може надати приватним компаніям спосіб продажу акцій громадськості без дотримання існуючих правил розкриття. Це означає, що система цінних паперів, яка була встановлена в 1930-х роках, може бути обійдена.

Деякі відомі фінансові установи вже почали випробовувати цю модель. Вони вважають, що такий підхід може надати можливість для високоприбуткових інвестицій більшій кількості людей, вирішуючи проблему інвестиційної нерівності. Однак, по суті, цей підхід є викликом існуючій регуляторній структурі, що може спричинити нові ризики та проблеми.

Історія, здається, повторюється. Як і фондовий ринок 1920-х років, криптові проекти близько 2020 року також пережили божевільне фінансування та лопання бульбашки. Але на відміну від 1930-х років, нині фінансовий сектор, здається, шукає спосіб послабити вимоги до розкриття інформації та правила торгівлі на фондовому ринку, наближаючи їх до ринку криптовалют, а не посилюючи регулювання крипторинку.

Ця тенденція викликала низку питань: як збалансувати інновації та захист інвесторів? Як забезпечити прозорість та справедливість ринку? Як регулятори повинні реагувати на ці нові виклики? Відповіді на ці питання глибоко вплинуть на напрямок розвитку фінансових ринків у майбутньому.